В одному селі жив чоловік, який мав власний будинок, дружину, дітей. Та не мав, як він вважав, щастя. І ось дізнався чоловік, як його знайти. Треба було йти 7 днів і 7 ночей до того місця, де твоє щастя.
Так він і
зробив. Дорога проходила через ліс. Пройшовши половину шляху, чоловік стомився
і ліг під деревом перепочити ногами в той бік, куди йшов. Та, коли спав,
перекрутився, і вранці вставши пішов додому, думаючи, що йде у правильному
напрямку.
Через 7 днів
і 7 ночей дійшов чоловік до бажаного місця. Побачив він гарне село. І хоча воно
нагадувало його рідне, здавалося чоловікові кращим. І будинок, так схожий на
його, був більшим і красивішим. І господиня цього будинку здавалася привітнішою
і лагіднішою, а діти — вихованішими і розумнішими. І подумав чоловік: яким би
був він щасливим, коли б мав все це.
- Отак і ми часто шукаємо щастя десь далеко, не помічаючи, що воно зовсім поряд, тільки треба його побачити, відчути серцем і душею, навчитися цінувати те, що маємо
Пригадаємо
українські народні прислів'я та приказки про щастя:
Щастя
без розуму - торбина дірява.
Кому щастя,
тому й доля.
Кому щастя,
тому й півень несеться.
Не
родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.
В щасті не
без ворога.
З щастям по
гриби ходити, з щастям рибу бродити, а без щастя нігде, ані за поріг.
На щастя
всяке, май серце однаке.
Не родись в
платтячку, а родись в щастячку.
