Читання оповідання В. О. Сухомлинського «Миколка, Вітя й цуцик»
Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали цуцика. Він сидів у канаві і жалібно скавучав.
Кому ж буде цуценя? Довго думали
хлопчики й дійшли; нехай три дні живе у Віті, потім три дні у Миколки, потім
знов три дні у Віті... Через місяць хлопчики візьмуть цуцика, винесуть у поле й
підуть у різні боки. За ким побіжить — той і господар.
Побудував Миколка для цуцика гарну
будку. Тричі на день виносила мама цуцикові суп і котлетку.
У Віті не було ні будки, ні супу, ні
котлетки. Поклав він біля свого ліжка ряднинку.
На ній цуцик і спав. Іноді вночі
йому хотілося в якихось собачих справах надвір, він тихенько торкав лайкою
ковдру, Вітя прокидався й випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену в
гарячій воді.
Через місяць узяли хлопчики цуцика й
пішли з ним далеко-далеко у поле. Вийшли на високу могилу, пустили його й
розбіглися в різні боки.
Цуцик побіг за Вітею.
Бесіда
— Яке враження справило на вас це
оповідання?
— Розкажіть, як кожен із хлопчиків
доглядав за песиком.
— Як це робив Микола?
— Як піклувався про собачку Вітя?
— Кого ж обрав цуцик своїм
господарем?
— Чому, на вашу думку, він так
учинив? (Відповіді вихованців)
